Ярівська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів

 





Історія школи

Гутівська початкова школа починає своє існування на початку 30-х років ХХ ст. Це не була спеціально побудована будівля, а пристосоване під школу приміщення будинку Діхтяренко Мануїла Ілліча, якого було виселено із свого будинку разом із сім’єю, як куркульський елемент. Як відомо, між 1929 – 1931 роками ХХ сторіччя на території нашого селища, як і по всій Україні, радянська влада проводила колективізацію на селі. Як засвідчують свідки та очевидці того часу, Мануїла Ілліча за всіма тодішніми ознаками щодо класових елементів практично неможна було назвати куркулем. Це був високої кваліфікації майстер, який мав власний герб на виготовлення віялок для очищення збиття. На садибній ділянці мав маленьку кузню, майстерню, де він працював разом із своїми синами. Крім віялок вони виготовляли дерев’яні діжки та різний інвентар для сільського господарства. За свою працю він побудував на той час великий будинок (десь 10х10 м), покритий залізом. Напевне через це радянська влада і об’явила його ворожим елементом, піддала розкуркуленню, відібрала всю його власність, його самого і родину виселили з будинку.  Так в цьому будинку в західній частині селища десь в 1932 році почала працювати початкова школа. На базі школи було укомплектовано 4 класи: два класи навчались в першу зміну, два – в другу. Директором школи призначили Дзюбу Ганну Данилівну.
З встановленням радянської влади протягом 20-х – першої половини 30-х років на території селища діяли дві початкові школи: одна в приміщенні колишньої церкви в центрі селища, а друга Гутівська початкова школа
В період Великої Вітчизняної війни школа не працювала і відновила свою діяльність після визволення нашої території від німецько-фашистських загарбників в 1943 році. В кінці війни і після її закінчення робилось все для того, щоб охопити всеобучем дітей різного віку. Навчальної матеріальної бази практично не існувало. Учні виконували завдання на папері з-під цементних мішків, або на дощечках, пофарбованих в чорний колір. Підручників було один або два на весь клас. Зрозуміло, що з роками це становище покращувалось: з’явились підручники, зошити, навіть, появився глобус. Школа опалювалась двома печами. Педагогічний колектив складався з директора школи та вчителів Мороз Галини Павлівни, Литовченко Олександри Сидорівни. В післявоєнний період вчителями школи та учнями надавалась значна допомога колгоспу «3-вирішальний» у виконанні сільськогосподарських робіт, а саме: збирали колоски після комбайну, виливали ховрахів та виконували інші роботи.
Згодом школа, яка діяла в центрі селища, стала називатися неповною середньою школою (НСШ) № 15  і знаходилася в підпорядкуванні Донецької залізниці. В кінці 50-х років зросла кількість населення селища і це висуває потребу будівництва нової школи. Сучасна трьохповерхова школа почала будуватися в 1959 році і в жовтні 1961 року справила своє новосілля.
 
                Довідка - інформація
підготовлена   вчителем   історії
Ярівської    ЗОШ   І-ІІІ   ступенів
Гречко Олександром Марковиче